Ім’я талановитого музиканта, викладача, народного артиста України Харіса Ширінського відоме не лише в Україні, а й далеко за її межами. З цією людиною пов’язаний розвиток вокальної майстерності Херсонщини, пише kherson.in.ua.
Дитинство, освіта
З’явився на світ Харіс 31 січня 1949 року в місті Лозова в багатодітній сім’ї, де панувала любов до музики. Батько хлопчика працював машиністом паротяга, а мати — вела домашнє господарство і займалася вихованням сімох дітей. У 4-річному віці Харіс почав говорити й співати, напевно, завдяки матері, яка мала дуже гарний голос і часто співала дітям пісні.
Виходити на сцену Харіс почав з ранніх років. Спочатку він трохи соромився, але з часом полюбив виступати, і вже не тільки співав, а й із великим задоволенням танцював. Як більшість ровесників, захоплювався спортом: боксом, легкою атлетикою, гімнастикою. Закінчивши школу, Харіс вступив до Харківського музичного училища ім. Лятошинського. Після того як на прослуховуванні юнак заспівав пісні «Дивлюся в небо» і «Батьківщина», він став студентом. Чотири роки навчання в училищі непомітно минули, і, склавши вокал на 5, Ширінський вступив до Харківського інституту мистецтв. Навчання в цьому закладі було складнішим, адже окрім спеціальності довелося опановувати камерний спів, виконувати уривки з драматичних та оперних партій, танцювати та багато іншого. У 1976 році Харіс закінчив вищий навчальний заклад і почав працювати солістом оперної студії.
У 1982 році чоловік переїхав до Херсона, де став вокалістом Херсонської обласної філармонії. У цей період Ширінський здійснив велику кількість гастрольних концертів у багатьох містах України. Кожен виступ артиста приводив у захват публіку. Його потужний, красивий, глибокий баритон змушував серця слухачів битися швидше.
Розвиток музичної та педагогічної кар’єри
Невтомно працюючи, Ширінський ставав справжнім професіоналом. Зовсім не дивно, що через три роки після закінчення інституту він отримав звання лауреата престижного Міжнародного конкурсу вокалістів ім. Михайла Глінки. Репертуар співака складався з українських і російських романсів, народних пісень, італійської класики.
За значний внесок у розвиток національної культури, вагомі здобутки у творчості в 1995 році Харісу надали почесне звання «Заслужений артист України».
Ширінський також розкрився як педагог. З 2001 року він викладав вокал у Херсонському музичному училищі, прищеплюючи своїм учням неоціненний досвід і любов до класичної музики. У 2010 році Харіс викладав на посаді професора факультету культури та мистецтв Херсонського державного університету. Велика кількість його вихованців є гордістю консерваторій країни. Також артиста часто запрошували до журі пісенних конкурсів, фестивалів. Паралельно він продовжував концертну діяльність, працював на маленьких і великих сценах у містах і селах.
В одному зі своїх інтерв’ю музикант говорив, що не уявляє свого життя без співу, навіть попри те, що не можна їсти гострі, холодні та гарячі страви, кричати, палити та багато іншого. Спів допомагав йому використовувати надлишок енергії. Понад 18 років Харіс співав у церковному хорі Свято-Духівського собору.
Пісня «Два кольори» стала останньою, яку він виконав на засіданні артлабораторії «Український дім — талантами багатий» у бібліотеці Гончара. За годину після виступу артист піднімався сходами головного корпусу Херсонського державного університету, йому стало зле, і він помер.
Ширінський брав активну участь у концертній діяльності. Його виступи на сценах різних театрів і філармоній, на концертних майданчиках Херсонщини принесли йому любов і повагу вдячних шанувальників його таланту.
