Він мав неабиякий музичний талант. Його твори були відомі в усьому світі та мають популярність й досі. Йдеться про композитора Самуїла Майкапара. Детальніше про життя і творчість цієї легендарної людини поговоримо на kherson.in.ua.
Дитинство та юність
З’явився на світ майбутній піаніст і композитор у грудні 1867 року в Херсоні. Коли Самуїлу виповнився рік від народження, Майкапари переїхали до Таганрога.
Любов до музики хлопчик відчував із раннього дитинства. Річ у тім, що в певному сенсі для нього все було визначено наперед, оскільки всі члени його сім’ї були музикантами. Мама Самуїла грала на роялі, а три сестри на скрипці. У 6-річному віці Майкапар почав відвідувати музичну школу. У 9 років він брав участь у великих концертах, а в 14 років вирішив спробувати свої сили в композиції.
Музика супроводжувала Майкапара все його життя. Він із задоволенням вивчав і вдосконалював гру на фортепіано, був учасником ансамблю, давав концерти. Усе це виховало смак композитора і познайомило його зі світом музичної літератури. У 15 років Самуїл знав напам’ять велику кількість творів симфонічної та камерної музики. Також юнак дуже любив грати з сестрою різні симфонії та квартети.
У 1885 році майбутній композитор став студентом юридичного факультету Петербурзького університету й одночасно вступив до консерваторії. Заклад вищої освіти Самуїл закінчив на кілька років раніше, ніж консерваторію. Однак він був незадоволений своїми здобутками піаніста і тому поїхав до столиці Австрії, де брав уроки у відомого вчителя. Так і вийшов із хлопця талановитий композитор.
З 1893 року по 1898 рік Самуїл виступав у Берліні, Лейпцигу та інших європейських містах З 1898 року по 1901 рік виходив на одну сцену з Леопольдом Ауером. Крім виступів він активно писав композиції й давав приватні уроки.
Розвиток композиторської кар’єри
В Австрії Майкапар позитивно зарекомендував себе. Його роботи високо оцінювали критики. Більшу частину свого часу в той період Самуїл присвятив написанню дитячої та юнацької музичної літератури. Його унікальні твори дуже швидко стали справжньою класикою музичної педагогіки. У 1901 році Самуїл уперше почав працювати з дітьми. Саме тоді він заснував музичну школу у Твері. У цей період композитор написав «Мініатюри» та «Три прелюдії».
У 1903 році Майкапар виїхав до Німеччини. Там він багато викладав і займався композицією. У 1910 році Самуїлу надійшла пропозиція викладати в Петербурзькій консерваторії, він погодився і повернувся до Петербурга. Незабаром кар’єра композитора почала активно розвиватися і вже в 1915 році він став почесним професором. Близько 20 років Майкапар викладав у Петербурзькій консерваторії, випустивши понад 40 відомих піаністів. У 1920-х роках на факультеті фортепіано почалися труднощі, це призвело до того, що на тлі переживань Самуїл захворів. У 1929 році чоловік пішов із факультету. Не маючи можливості видавати свої твори, він почав давати авторські концерти, на яких збиралася велика кількість людей.
Останні роки життя, творча спадщина
Самуїл багато працював над питаннями теорії виконавства, створивши рукопис «Творчість і праця музичного виконавця за даними досвіду й у світлі науки», а також цикл лекцій для дітей. До кінця своїх днів він працював не покладаючи рук. 8 травня 1938 року талановитий композитор пішов у небуття.
Творча спадщина Майкапара складається з понад 300 музичних творів, більшість із них фортепіанні мініатюри, серед них: «12 альбомних аркушів», цикл п’єс «Бирюльки». Важливо зазначити, що ці твори дуже складні у виконанні, проте вони донині входять до репертуару піаністів.
