Херсонка Людмила Курченко грає на гітарі та співає українські пісні у центрі Херсона. На вулиці Суворова жінку можна зустріти декілька разів у тиждень. Більше на kherson.in.ua.
Нелегка доля співачки
Людмила Курченко народилася в Полтавській області, у селі Маяківка. До 5 років жила на Полтавщині. До Херсона переїхала 2014 року з Донеччини. Жінка пережила велике горе, вона втратила доньку. Людмила довгий час не могла прийти до тями. Якось жінка познайомилася з музикантом Сергієм. Він сказав Людмилі взяти гітару та запросив із собою піти співати на центральній вулиці Херсона – Суворова. З цього моменту і почались вуличні виступи жінки.
Коли Людмила переїхала на Донеччину з бабусею і мамою, то там вони співали українські пісні. Пісня у жінок ніколи не змовкала. Тому у Людмили дуже багатий репертуар: фольклорні, стародавні, авторські та просто українські народні пісні. Колись до Людмили підійшов чоловік військовий, років десь 40-45 і запитав російською, чому вона співає лише українські пісні. Жінка відповіла, що дуже любить свою Україну, у неї серце болить за Донеччину. Людмила не хоче аби в Херсоні також зробили так звану «ХНР» – Херсонську народну республіку, як це зробили у Донецьку. Це найголовніша причина, чому жінка сидить у центрі міста та співає саме українські пісні.
На Донеччині Людмила співала українські пісні разом з мамою та бабусею. Вона думає, що рідні десь там з неба бачать її та радіють, що Людмила продовжує їх справу.
Жінці не легко, адже на Донеччині досі живуть рідні – сім‘я її брата. Пів року вони жили у підвалах, тільки іноді виходили на вулицю аби купити якісь продукти. Кожен ранок Людмила прокидалася і дзвонила рідним аби дізнатися, чи все з ними гаразд, бо жили рідні на лінії фронту.
«Цілющий» спів для душі
Для Людмили спів – ліки для душі. Коли стає сумно або тривожно, жінка бере до рук гітару та співає. Тільки у той момент Людмила забуває про все на світі та повністю занурюється у музику. Співаючи, вона неначе оживає. І це одна з причин чому Людмила співає на вулиці. За декілька годин співу жінка може трохи й заробити. Ці кошти вона відправляє родині сина, та своїм трьом онуках, які живуть у Маріуполі. Їм дуже важко, адже живуть на орендованій квартирі з маленькими дітьми. Тому Людмила допомагає рідним.
Окрім вуличних співів, Людмила працює в Херсонському обласному палаці творчості. Там вона працює методисткою та керівницею народного хору української пісні «Співочі барви». Її колектив налічує 30 хористів, віком старше 60 років. Хор був заснований у 1983 році. Колектив дружній та згуртований. «Співочі барви» мають різноманітний, багатогранний репертуар – українські народні пісні патріотичного змісту, ліричні, жартівливі, обрядові, побутові та пісні херсонських композиторів, який постійно оновлюється. Останнім часом з’явилися твори без супроводу, пісні на слова Тараса Шевченка та військово – патріотичні пісні українських композиторів. Вік – це не вирок аби творити та виступати. Колектив хору веселий, енергійний. Навіть молодим можуть втерти носа.
У вільний час від роботи Людмила любить помріяти. Найстрашніше, що може бути – це поховати свою дитину, і потім усе життя жити з цим болем.
Одна з мрій Людмили – щоб усі жили добре: у мирі та злагоді. Аби не було війн, щоб наша країна зростала та процвітала та щоб з усіх боків лунала українська солов‘їна мова та музика.
Одна з найулюбленіших пісень Людмили – “Вишивала дівчина”. Жінка співає зранку, або ввечері у центрі міста. Херсонці дуже люблять Людмилу Курченко. Її чарівний спів чутно на всю вулицю Суворова. Почути творчість Людмили Курченко можна три рази на тиждень по дві години. Коли вона виступає, у повітрі витає справжня українська музика та з’являється атмосфера свята у сірі буденні дні. Також Людмила Курченко має свій ютуб канал де вона записує різноманітні українські пісні під гітару.
