Історія музики в Херсоні досить довга та цікава. До початку Другої світової війни відбувався її активний розвиток, чого не скажеш про післявоєнний період. Про те, якою була музика за час правління радянської влади, читайте далі у статті на kherson.in.ua.
Виключно радянська музика
З 1950 року в вільному доступі були патефони, проте дефіцитом були платівки з музичними записами. При цьому вже тоді в нашій країні існувало кілька невеликих фабрик грамплатівок та дрібних звукозаписних студій. Втім, асортимент їхньої продукції задовольняв не всіх, через це обсяг продажу був малим, повідомляється на сайті http://mycity.kherson.ua/.
Це призвело до того, що на початку 1950 року в нашому місті почали з’являтися підпільні організації, які займалися виготовленням саморобних рекордерів для грамзапису. Рекордери дозволяли тиражувати музику, використовувати для запису рентгенівську плівку.
Виробники «підпільної» музичної продукції дуже ризикували, оскільки за продаж таких платівок можна було сісти у в’язницю за статтею «Спекуляція». Найчастіше записували здобуту західну музику (джаз, рок-н-рол), яка з політичної точки зору була в СРСР категорично забороненою. Ті, хто займався записом закордонної музики, ризикували ув’язненням на 3 роки.
На початку 1960 року влада взяла під повний контроль виробництво музичної продукції. У 1964 році була заснована Всесоюзна компанія грамплатівок «Мелодія». Таким чином владі вдалося об’єднати в єдине ціле фабрики, що вже працюють з найбільшими студіями звукозапису.
Компанія, яка підпорядковувалась державі випускала тиражі грамплатівок з певною ідеологією, що була схвалена у партійних верхах. Здебільшого старались пропагувати музику радянських співаків та музикантів, яка подобалася владі.
Херсонці, які не бажали слухати пропаганду, а віддавали перевагу закордонній музиці та бажали та отримати платівку «Боні-М» чи АВВА, повинні були доплатити кілька рублів спекулянту.
Нелегальні музичні платівки в Херсоні
Звісно у 1960 році про інтернет навіть ніхто не міг подумати. Справжні круті вінілові платівки з композиціями західних виконавців можна було придбати лише нелегально. Щоправда, за ціною, яка дорівнювала зарплаті радянського службовця. Якщо диски вітчизняної компанії «Мелодія» можна було придбати у місцевому ЦУМ або магазині «Товари для дому» за фіксованою державною ціною, то за фірмовий диск «Боні-М» куплений у спекулянтів потрібно було віддати 70-80 рублів.
Найчастіше такі пластинки потрапляли в наше місто контрабандним шляхом. Моряки, які перебували за кордоном ризикували, привозили додому платівки з забороненою музикою. Попри те, що іноземні диски коштували дуже дорого, їх бажали придбати багато людей.
Нелегальна купівля вінілових платівок могла закінчитися недобре для продавця і покупця. Якщо інформація доходила до місцевої міліції, кожному загрожував певний термін ув’язнення.
Новинка — магнітофон
З середини 1960 на початку 1970 року херсонці познайомилися з магнітофонами. Попри це, дефіцит музичних композицій закордонних виконавців не зник. Місцеві підпільні студії звукозапису взяли новинку на озброєння.
Настала магнітофонна ера, досить зручна для людей. Більше не потрібно було боятися подряпати диск, на плівку можна записати великий обсяг музики, збільшився час звучання. Разом з тим вартість послуг підпільних студій звукозапису знизилася.
На початку 1980 року боротьба радянської влади з народом ще більше активізувалася. Влада нав’язувала містянам, що вітчизняна музика набагато краща, ніж закордонна. Крім цього, постійно нагадували людям, що прослуховування закордонної музики призведе до суворих покарань.
За радянськими мірками пісні закордонних виконавців мали антипатріотичну, антигромадську спрямованість.
