Місцева газета «Рідний край» за 1907 рік в одному зі своїх номерів розповідала про те, як англійські моряки, які прибули до Херсона на іноземних пароплавах, показали місцевим унікальну гру у футбол.
Якщо дивитися з яким захопленням грають англійці, можна припустити, що ця гра належить до найулюбленіших. З плином часу захоплення модною закордонною грою переросло у велику пристрасть не лише в нашому місті, а й у всьому світі.
Проте справжній футбольний бум на Херсонщині розпочався лише у 1930 році. Чоловіки та хлопці мріяли пограти у футбол. Літератори також зробили великий внесок у популяризацію вітчизняного футболу. Відомий письменник Лев Кассиль навіть написав книгу – «Воротар республіки», яку одразу ж взялися екранізувати. Про те, як все відбувалося читайте далі у статті на kherson.in.ua.
Пошук воротаря
Спільна творчість Кассиля та сценариста Михайла Юдіна втілилися у сценарії фільму «Воротар». Фільмуванням займався відомий на той час радянський кінорежисер Семен Тимошенко, про це повідомляється на сайті http://mycity.kherson.ua/. Старше покоління можливо й пам’ятає одну з ранніх робіт режисера «Три товариші», в якому вперше заспівали пісню про Каховку.
На знімання фільму «Воротар» були запрошені відомі актори. Справа залишилася за малим, потрібно було підібрати гарного актора на головну роль воротаря Антона Кандидова. При цьому режисер дуже хотів, щоб її виконував справжній футбольний воротар. До пошуку спортсмена актора було залучено багато людей. Режисер особисто відвідував київські клуби та спортивні секції, проте, кандидата на роль не знайшли.
Час йшов, терміни підтискали, а питання з головним героєм залишилося не вирішеним. Якось Тимошенко катався на катері річкою, раптом, все неначе у кіно за сценарієм. На одній з пришвартованих до причалу барж кавунів, режисер побачив спритного хлопця, який розвантажував кавуни. Зовнішній вигляд вантажника, його спритність у роботі переконали режисера, що перед ним стоїть справжній воротар. На подив Тимошенка, хлопець виявився професійним актором.
Григорій Плужник – так звали воротаря, народився він в селі Музиківка у заможній родині. Закінчивши у 1926 році трудову школу в Херсоні, певний час хлопець працював трактористом у рідному селі. Далі поїхав навчатися на артиста до Одеси. Після закінчення музично-драматичного університету Григорія направили до Москви, де відкрилася Українська театральна студія.
Потім була служба в Далекому Сході, повернення в Україні. Певний час він навіть працював актором у Харківському театрі, проте недовго. Здебільшого перебивався випадковими заробітками.
Плужника без всіляких розмов взяли на головну роль та визначили на стажування до київського «Динамо». Там досить швидко новоспечений воротар почав осягати ази футболу. Коли хлопець відточив уміння, розпочалося знімання фільму.
Фільмування, подальша доля актора
Далі була кропітка робота над фільмом. Його знімання проходили на Дніпрі поблизу Херсона, хоча за сюжетом малася на увазі річка Волга. Тож і кавуни на баржі, сама баржа, жінки з жіночої бригади вантажників, були херсонськими.
Прем’єра фільму «Воротар» відбулася взимку 1936 року. На другий день після неї Плужник став відомим актором на всю країну. Натовпи шанувальниць збиралися там, де з’являвся актор. Його впізнавали на вулицях, просили автографи. Молодому актору влаштовували овації. Слава виявилася настільки сильною, що одна з київських команд запросила Григорія, як голкіпера. Він прийняв цю пропозицію.
З початком Другої світової війни актор іде на фронт. Там громить ворога на Україні, Румунії, зустрічає довгоочікувану Перемогу й далі продовжує зніматися в фільмах.
