З перших днів німецької окупації Херсонщини за сприяння деяких містян, гітлерівці почали встановлювати свої правила в місті та налагоджувати роботу підприємств. Мета була така: освоїти випуск продукції, щоб забезпечити потреби вермахту та створити ілюзію гарного життя містян в окупації, які мали бути вдячними німцям за звільнення від ярма більшовизму. Не забули окупанти й про культурне життя в місті. Засвітився кіноекран «Глорії» (так німці назвали кінотеатр ім. Комінтерну) та рампа Великого та Малого кінотеатрів. Більше на kherson.in.ua.
Театри мають працювати попри все
На сайті http://mycity.kherson.ua/ повідомляється, що Великий театр розташовувався в будівлі ім. Луначарського. На початку війни його творчий колектив втік з міста. Окупаційна влада забезпечила заклад: костюмами для виступів, музичними інструментами, меблями та іншим приладдям необхідним для вистав. Відразу після цього гітлерівці призначили своє керівництво театру й він почав працювати.
Пізніше виявилося, що певних предметів для виступів акторів недостатньо, почали випрошувати у містян. Місцева газета «Голос Дніпра» публікувала оголошення, в якому просили людей приносити до театру одяг, предмети реквізиту. Обіцяли заплатити певну суму.
Коли все зібрали, театр був готовий до роботи, проте артистів не було, ніхто не хотів служити німцям, тим більше для розваг. Зрозумівши, що люди не підкоряються, гітлерівці почали примушувати акторів, які не виїхали до початку війни з міста. В листопаді 1941 року газета «Голос Дніпра» повідомила, що Павло Зайкін ухилявся від розпорядження виступати в театрі, тому був розстріляним.
Після такого повідомлення трупу набрали швидко. В її склад увійшли актори, які з різних причин не евакуювалися до сусідніх міст. Окрім професійних артистів колектив поповнювали артисти-аніматори.
Репертуар Великого театру складався здебільшого з творів українських класиків. Ціни на квитки залежно від місця від 5 до 10 карбованців. Аншлаг був дуже рідко, але зали не пустували. Виникає питання, то чому ж взагалі херсонці ходили на ці вистави? Вистави були єдиною розрадою, яка дозволяла забути ту страшну дійсність, яка відбувалася за дверима театру.
На кожній виставі були присутні член міської управи та 2 озброєні німці. До їхніх обов’язків входило запобігання спробам використання сцени для антинімецьких виступів.
На другій сцені театру виступали естрадники. Газета «Голос Дніпра» за 1943 рік повідомляла, що з 12 квітня на сцені Великого театру щодня будуть ставити виставу «Зірки Херсона». Глядачі матимуть змогу ознайомитися з німецькими та українськими артистами. За вхідні квитки містяни повинні заплатити 12 карбованців. Вистава розпочиналася за берлінським часом, о 19:00 годині вечора.
Музика та комедії у Малому театрі
У Малому херсонському театрі почали давати вистави у 1942 році. Розташовувався він у будівлі Клубу ім. В. Леніна. Ініціаторами його створення було подружжя Даценків, артистів оперети, які приїхали до Херсону з Києва. Херсонці добре пам’ятали Плакіду Даценка, який виступав на сцені театру до війни.
В основі репертуару цього театру були оперети та музичні комедії: «Весела вдова», «Циганський барон» та багато інших. Ставити твори класиків німці суворо заборонили.
Стосовно роботи театралів не акторів, то цінилася вона дуже низько. Щодня за виступи їм видавали олію, кілька кілограмів борошна, квашені огірки, хліб. Професійні актори отримували гонорарну зарплату, вона залежала від ступеня участі та кількості вистав.
Коли Херсон було звільнено від німців, частина акторів Малого та Великого театру приєдналася до українського музично-драматичного театру. Дехто з них навіть отримав звання заслужених артистів УРСР.
