В минулому головною розвагою та відпочинком для херсонців було кіно. З першим кінематографом містяни познайомилися в 1901 році. Саме тоді люди дізналися та на власні очі побачили синематограф Люм’єра – прототип сучасного кіно. Більше на kherson.in.ua.
На сайті mycity.kherson.ua повідомляється, що вперше заїжджий підприємець демонстрував коротку кінострічку у приміщенні міського театру. Звичайно, люди які раніше такого не бачили були в захваті.
До цього часу містянам демонстрували примітивне кіно на ярмаркових балаганах. Через об’єктив старого кіноскопа. Всі зображення змінювалися й імітували уривчастий рух. Але на великому екрані синематографа персонажі «жили своїм життям».
«Ера» біоскопа (синематографа)
З перших днів існування кінематограф завоював у нашому місті багато шанувальників. Вони з нетерпінням чекали приїзду кіношника-демонстратора. Коли преса публікувала повідомлення про запланований сеанс, місто оживало.
У 1903 році в Херсоні відбулася нова «епоха кіно». В місцевій газеті «Рідний край» писали, що в травні на сцені театру будуть демонструвати «Американський біоскоп». Картинки відображені на екрані біоскопом є цікавим видовищем. Прилад створював настільки сильну ілюзію, що глядачам здавалося, неначе за екраном знаходяться живі люди.
«Американський біоскоп», який належав підприємцю Луї Ахтерову став першим у Херсоні стаціонарним кінотеатром. У 1905 році для нього було виділене приміщення. Пізніше підприємець відкрив у місті магазин, де пропонував містянам фотоапарати, хімію для обробки фотопластин і навіть домашні біоскопи. Вартість домашнього кінотеатру з невеликим набором коротких фільмів складала 7 рублів.
Розвиток кінематографа
З 1906 року кількість біоскопів у місті починає зростати. Власники трактирів побачили в новій галузі гарну вигоду, тому йшли до міської управи, аби взяти дозвіл на встановлення у своїх закладах біоскопу та показ фільмів.
Кінематограф у нашому місті процвітав, зали постійно були заповнені людьми. Щоб підтримувати на високому рівні ажіотаж на кіно в місті, власники біоскопів почали створювати нові форми залучення людей до своїх закладів. Перед кіносеансом виступали різножанрові артисти: музиканти, співаки.
Кожен власник пильно стежив за виходом найсучаснішої на той час кінематографічної техніки. Крім цього, намагався збільшити прибутковість свого підприємства шляхом купівлі нової техніки.
На новому обладнанні «жива фотографія» говорила, співала голосом людини, яка сиділа за екраном. Так тривало до початку епохи справжнього звукового кіно. Спеціальні актори своїм голосом оживляли німу картинку.
Найкращим демонстратором театрографа, власником біоскопа в Херсоні був Яків Куперман. Чоловік уклав договір з іноземними фабриками з виробництва кінокартин. Крім цього, домовився про швидке постачання в місто нової продукції кінокомпаній, ввів прокат і продаж містянам фільмів.
Куперман подав гарний приклад іншим власникам. Вслід за ним почали знімати актуальне кіно інші власники біоскопів. Георгій Зайлер власник біоскопа, який розташовувався проти міського театру, за свої фільми був відзначений іноземних нагород. У 1910 році його син Михайло ввів чергову новинку – перед початком сеансу демонстрував кіножурнал останніх подій у світі кіно. Така форма показу виявилась довговічною, обов’язковою в радянських кінотеатрах.
У 1914 році власник художнього театру мініатюр Писаренко отримав монопольне право на облаштування в Херсоні кінетофона. Цей прилад поєднав кінодемонстраційний апарат і грамофон. Фонограму записували на спеціальних пластинках та відтворювали на грамофоні під час показу фільму. Попри те, що звуки були глухі, шиплячі, містяни з задоволенням ходили на кіносеанси.
