Унікальний, вокальний ансамбль проіснував при Херсонському училищі культури майже 40 років. Пісні у його виконанні ніколи не залишали слухачів байдужими. Кожна композиція в їхньому виконанні була наповнена чимось таємничим, закохувала в себе глядачів з першого слова, легко сприймалася. Більше на kherson.in.ua.
З чого все почалося?
У 1960 році молоде подружжя Алла Домарацька та Віктор Сметана повернулися до рідної Херсонщини з Закарпаття. Свого часу, після закінчення 7 класної загальноосвітньої школи Алла вступила у диригентсько-хорове відділення Артемівського культпросвітучилища. Віктор закінчив Херсонське музичне училище за класом баяна.
Молода пара після переїзду до Херсона почала працювати викладачами музики в Херсонському училищі культури. Тоді жінка вирішила створити еталонний, показовий вокальний ансамбль, на який пізніше орієнтувалися самодіяльні колективи Херсонщини. Алла обрала 20 найкращих дівчат, які обожнюють співати та мають справжній талант. Вони виявилися дуже здібними, працьовитими. Пісня лилася з їхніх вуст наче повітря. Дався в знаки отриманий подружжям досвід роботи з малими вокальними формами на Закарпатті.
Коли музичний колектив «Тавричанка» вперше вийшов на сцену в обласному театрі, глядачі аплодували стоячи. Ансамбль не тільки гарно та професійно співав, всі були гарно одягнені. До речі, до цього на Херсонщині сценічні костюми виготовляли за загальноприйнятим шаблоном. Домарацька цю традицію поламала, вона порадившись з модельєрами, стилістами розробила унікальні наряди для свого колективу. Безумовно, це все коштувало великих грошей, але для Алли головне було показати своє “дітище” з кращої сторони. Жінка вклала багато часу, душу в “Тавричанку”, та зробила все, щоб вона стала візитівкою Херсонського краю.
Гастролі за кордоном
Вперше ансамбль «Тавричанка» почав гастролювати у 1966 році. Тоді до моди увійшло братання міст, областей та різних країн. На запрошення болгарського міста Шумен у складі великої делегації від Херсонщини поїхала «Тавричанка» та ансамбль танцю суднобудівників «Світанок».
Цим закордонні гастролі не обмежилися, бо далі «Тавричанка» відвідала Румунію, Угорщину. Основу репертуару ансамблю складали виключно українські пісні відомих композиторів.
Пісні були різного плану та характеру – веселі, сумні, патріотичні. Дівчата завжди співали з душею, настроєм. Керівник Доманська багато працювала, щоб учасниці ансамблю відчували себе на сцені розкуто, гордо. Всі дівчата були красунями, як на підбір. Не було такого глядача, якого б вони не змогли розчулити, завести одним своїм поглядом, настроєм та майстерністю.
Прагнення бути найкращими
Бажання побачити поряд інших, поборотися, показати свою майстерність приводило ансамбль до пісенних конкурсів, змагань.
Особливо важливим та значущим для гурту був конкурс, який проводився у Луганську. У цирку проходив зональний відбірковий тур до популярної телепередачі «Алло ми шукаємо таланти». Колектив переможець зможе заявити про себе на телебаченні та поїде в турне містами Росії.
Результати конкурсу доручили оголошувати члену журі Владиславу Титову. Чи то чоловік розгубився від включених прожекторів, чи позначилася відсутність у нього обох рук, він підводячись, зачепив протезом протокол журі й той полетів під стіл у центр арени цирку.
Владислав встиг по пам’яті все переплутавши, назвати тих учасників, хто пройшов прослуховування та повинен їхати до столиці Росії. На жаль «Тавричанки» серед них не виявилося. Переповнена зала цирку почала обурено кричати. Учасниці з ансамблю «Камишанка» від Ростова підійшли до дівчат з «Тавричанки» і заявили, що віддають своє місце, бо на їх та глядачів думку, «Тавричанка» найкраща. Наступним гастрольним туром була Москва. Пісні, які виконали дівчата в чужій країні проявляли велику любов до Батьківщини.
На жаль у 1998 році влада повідомила засновниці Аллі Домарацькій, що потрібно припиняти роботу ансамблю, бо немає коштів на його утримання. У 1998 році ансамбль “Тавричанка” був розформований.
