У Херсоні та його області є місця, де знімали різні кінофільми. Звичайно, за цим показником наше місто не може зрівнятися з іншими регіонами. Однак є один незаперечний факт, що дає право херсонцям на гордість. Загалом за кілька кілометрів від Херсона, у селищі Білозерка, народився видатний кінорежисер Сергій Бондарчук. Більше на kherson.in.ua.
Геній кінематографа
Діяльність Сергія Федоровича була багатогранною. Він зумів прославитися у різних сферах мистецтва кіно. Він був першокласним актором, який знімався у найважчі періоди своєї країни, він зробив значний внесок у становлення радянського кіно. Його ролі у фільмах “Вони билися за Батьківщину”, “Доля людини” і особливо в кіношедеврі “Війна і мир” зробили його пізнаваним далеко за межами своєї країни.
Також Сергій Бондарчук – кінорежисер, якого ставлять в один ряд із французами Лелюшем та Трюффо, італійцями Бертолуччі та Фелліні, багатьма іншими.
Шлях у Бондарчука кінематограф розпочинався з двох протилежних віх біографії: навчання у театральному училищі та участі у війні. Перший фрагмент життя, хоч і незавершений через війну, дав йому основи того ремесла, яке потім принесло йому славу та визнання. Другий відрізок біографії, військовий, дозволив йому максимально правдиво створити, подібно до Ф. Рубо в живописі, кінополотна великого охоплення подій і дійових осіб.
Про його фільм “Доля людини іноземна преса писала: “Якщо ви хочете зрозуміти, чому Радянський Союз переміг у війні з фашизмом, подивіться цей фільм”.
У житті прийнято, щоб імена видатних людей були увічнені у різних формах мистецтва, живопису скульптури, топоніміці. Якщо пам’ятати особистість С.Ф. Бондарчука, то на його честь названо Будинок культури Білозерського району. Там відбуваються культурно-масові заходи для різних верств населення.
Кінострічки про майстра кінематографа
Особливою та своєрідною пам’яткою Сергію Бондарчуку стала ціла серія різнопланових фільмів, створених у 2000-х роках. Перший з таких творів був створений за життя метра – у 1982 році. Фільм було створено на Центральній студії документальних фільмів. Це було головне у країні підприємство, яке створювало стрічки такої спрямованості. У фільмі розповідається про творчий шлях актора та режисера, для якого головною дійовою особою був завжди народ.
Ця кінострічка багата на кадри фото- та відеохроніки, зроблених на фестивалях, під час вручення Бондарчуку нагород та премій.
Попри деяку ідеологічність цього фільму, його можна визнати досить повним описом життя великого діяча кіно. Наприкінці стрічки з’являється сам Сергій Федорович, який розповідає про свою роботу над фільмом “Червоні дзвони”.
Багато фільмів про Сергія Бондарчука з’явилося вже після його смерті. Так, у 2000 році за сценарієм Ірини Скобцевої (третя дружина актора) та Євгеном Головнею; а останній до того ж став режисером кінострічки.
2020 року вийшов документальний фільм “Сергій Бондарчук. Тріумф та заздрість”. На початку цієї стрічки Сергій Федорович представлений, як справжній полководець, у якого замість списа чи меча, в руках мегафон. Проте, як з’ясовується під час перегляду фільму, режисер, у якого на майданчику було понад десять тисяч людей і тисяча коней одночасно, у житті був людиною вразливою та вразливою. Цьому сприяли, хоч як це дивно, репутація провідного режисера країни. Його опоненти переходили від простої заздрості до неприхованого цькування. Сергію Федоровичу варто було великих зусиль відбивати ці нападки, адже кіно було справою смислу всього його життя.
Люди, які знали Бондарчука з різних боків, діляться своїми враженнями, а син розповідає у цьому фільмі про листування батька, яке ніде не видавалося.
Як свідки життя С. Бондарчука виступають тут Василь Лановий, Борис Щербаков, Сергій Ніконенко та інші колеги великого режисера.
