“Червоні дияволята”: книга та перша екранізація

1920 року на полях Херсонщини відгриміли останні бої Громадянської війни. Бої, які відбувалися в нашій місцевості з 1918 року, відразу ж стали предметом опису багатьох письменників, поетів, художників. Бувало таке, що за перо бралися люди, далекі від художньої творчості. Але, як часто буває, саме їхні твори стали популярними на довгі роки серед багатьох поколінь читачів. До останніх згодом приєдналися кіноглядачі. Більше на kherson.in.ua.

Сюжет книги та фільму

Одним із перших творів про боротьбу нашої молодої держави робітників і селян стала повість ветерана більшовицької партії Павла Бляхіна “Червоні дияволята”. У ній йшлося про те, як молодь Тавриди допомагає у боротьбі з бандами Нестора Махна, постійно ризикуючи життям.

Книга Бляхіна, мабуть, сподобалася керівникам країни, оскільки майже одразу ж після її появи глядачі Союзу РСР змогли побачити її екранізацію. Варто зазначити, що ця стрічка стала серед перших картин радянського кінематографа.

Хто і як створював кінострічку

На офіційному рівні зйомками займалися урядовці грузинського Народного комісаріату (міністерства) за освітою. Технічну сторону забезпечувала Одеська кіностудія.

Основний вантаж зі створення фільму було визначено грузинському режисерові Івану Перістіані. Це був досвідчений фахівець у галузі німого кіно. У 1916 році він вперше знявся у фільмі “Вічно лише те, що втрачено” про складну долю художника Віктора Мурова та його взаємини з навколишнім світом. Навіть близькі люди не розуміють творчих устремлінь художника.

За своє життя, наповнене служінням кінематографа, Іван Миколайович знявся у десятках фільмів. Його остання робота відбулася 1947 року. 77-річний ветеран зіграв роль директора гімназії у картині “Колиска поета” у молодих роках знаменитого грузинського поета Акакія Церетелі.

У кінематографі збереглася також режисерська спадщина Перістіані-режисера. До того, як були створені “Червоні дияволята”, за його плечима була велика кількість робіт, багато з яких були присвячені різним історичним епізодам.

Творці пригодницького фільму про події на землі Херсонщини постаралися так, щоби максимально відобразити події Громадянської війни. За значної кількості небезпечних сцен у жодного актора не було дублера. Просто такої акторської спеціальності тоді не було. Під час зйомок неабияк дісталося Софії Жозеффі. Відповідно до сценарію, знаменитій артистці цирку потрібно було подолати тонким дротом яр. Перебравшись на інший бік, вона показала свої долоні. Вони були порізані так, що роботу над фільмом перервали на тиждень. Після одужання актриса ще двічі перебиралася через прірву, попри травми рук.

Під час та після прем’єри

І все-таки всупереч різним труднощам, фільм про юних борців за свою країну вийшов досить швидко. Його прем’єра відбулася у вересні 1923 року у Тифлісі (Тбілісі). У ті роки це місто було столицею Закавказької федерації, яку становили три радянські республіки цього регіону.

Варто уточнити, що фільм був знятий лише з першої частини. Попри це, його популярність була величезною. Після перших показів фільму чутка про нього рознеслася по всій країні, а головна газета країни “Правда” дала йому назву “найкращої радянської картини”. Не менше захоплення викликали “Дияволята” в інших видань. Наприклад, у “Кіногазеті” з’явилася думка, що цей фільм “чудо радянської кінематографії”, на який не очікували. За словами критиків, це була картина з погляду кінематографічного мистецтва. Зрештою, фільм став ударом по іноземному пригодницькому жанру.

Тріумф фільму “Червоні дияволи” підштовхнув режисера Перістіані розпочинати створення продовження пригод молодих героїв. Однак нові серії виявилися фільмом-первістком і їх швидко забули.

У 1929 році пройшло перевидання першого фільму, за що в 1935 р. автор сценарію Павло Бляхін отримав серйозне стягнення за те, що у фільмі не було вирізано тих кадрів, у яких вміщено контрреволюційний зміст.

Comments

.,.,.,.