Напевно, кожен мешканець міста Херсон знайомий з адресою: вул. Перекопська, 11. У ті роки, коли міста ще не було на карті, там була турецька фортеця. Багато років по тому працював стрілецький тир військово-спортивної організації ДТСААФ. До цієї невеликої будівлі примикав паркан, за яким розташовувався стадіон “Спартак”. Більше на kherson.in.ua.
Народний інтерес до будівництва в історичному кварталі
Спочатку, коли перші палі були забиті у ґрунт, херсонцям здалося, що розпочалося будівництво цирку. Справді, чим Херсон гірший від Одеси чи того ж Харкова? Однак ті, хто так вважав, потім розчарувався. І це було меншим із того, що вийшло. Адже палі призначалися для … Але про все по черзі.
Згодом архітектурна форма споруди набула вигляду форменого кашкета. Це ще більше посилило цікавість городян, оскільки зовнішній вигляд будівлі мало відповідав цирку. Будівництво об’єкта, який замислювався як певний осередок культури, тривало досить довго. Його здали лише у квітні 1970 року. Нарешті стало відомо всім, що на місці старої турецької фортеці побудували кіноконцертний комплекс.
На цьому інтересі цікавих херсонців не вичерпався. Їм захотілося дізнатися, що ж таїть у собі інтер’єр будівлі. Першими вгамували цікавість представники міської та обласної еліти. П’ятнадцятого квітня 1970 року 1700 глядачів прийшли на прем’єру. Того вечора у кінозалі на вулиці Перекопській відбулися урочистості, присвячені 100-м роковинам з дня народження В.І. Леніна. Водночас зал ще залишався безіменним, але недовго. Майже одразу йому дали назву “Ювілейний” на честь круглої ленінської дати.
Захід, який пройшов у середині квітня, важко назвати всенародним. Складно сказати, але, швидше за все, вхід туди був строго за запрошеннями або спеціальними перепустками.
По-справжньому народна прем’єра
Справжнє відкриття нового культурного центру Херсона відбулося 1 травня того ж року. З ранку охочих потрапити на свято було набагато більше, ніж міг вмістити зал. Цим скористалися спекулянти. За ціною 50 копійок вони просили з громадян у чотири рази дорожче. Заради того, щоб побувати на концерті на честь свята солідарності трудящих, багато херсонців робили серйозну на той час провину. Вони втікали з обов’язкової демонстрації солідарності. Багатьох манили не сам концерт та аромат урочистості. Вони хотіли долучитися до моменту споглядання того, що ж там усередині.
Після доволі короткочасного виступу директора “Ювілейного” О. Бондаренка кінотеатр відчинив двері перших своїх глядачів. Побачене перевершило всі очікування. Для того часу херсонський “Ювілейний”, харківського комплексу “України”, був чимось неприродним. Проте це був інший палац – максимально модернізований. Проєктувальники “Ювілейного” пішли на хитрість. Вони вивчили те, як будувався харківський прототип і зробили, як кажуть, навпаки. У місті на Дніпрі було ліквідовано незручності, що спостерігалися у Харкові. Насамперед у Херсоні “наростили” фойє. Тут же були додані роздягальня, буфета, туалет і навіть спеціальна кімната для куріння. З того часу “Ювілейний” заслугував почесного права прем’єрних показів нових радянських та іноземних кінострічок. Враховуючи вишуканість архітектури та інтер’єру будівлі, йому не було рівних, якщо йшлося про проведення концертів, фестивалів та інших свят.
Успіх кіноконцертного комплексу
Минули роки. Кіноконцертна зала “Ювілейна” ще більше зміцнила свої позиції, ставши одним із найвидовищніших центрів Херсонщини. Поруч із ним було встановлено фонтан, який особливо популярний у спекотні дні південноукраїнського літа. В умовах масового насичення міст, сіл та їх установ різного спрямування інформаційними важливу культурну локацію Херсона оснастили високошвидкісним Інтернетом.Попри багато змін та нововведень, ККЗ “Ювілейний” ніколи не змінює свого головного правила – радувати глядачів, незалежно від їх настрою та смаків.
